Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 915/1728/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю повноважних представників сторін:

позивача - Гайдаржий А.В.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Миколаївського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 557 442, 86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 557 442, 86 грн., з яких 251 894, 77 грн. становить сума боргу за поставлену активну електроенергію за період липня-серпня 2013 року; 864, 13 грн. - за послуги з перетікання реактивної електроенергії за серпень місяць 2013 року; 304 683, 96 грн. - за перевищення договірних величин споживання електроенергії у липні-серпні місяці 2013 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 7 листопада 2013 року (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 251 894, 77 грн. боргу за активну електроенергію; 864,13 грн. боргу за послуги з перетікання реактивної електроенергії; 304 683,96 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії та 11 148,86 грн. витрат по сплаті судового збору

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2013 року рішення суду в частині стягнення з Миколаївського міжрайонного управління водного господарства на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" 304 683,96 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії скасоване та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго" задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївського міжрайонного управління водного господарства на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" 251 894, 77 грн. боргу за поставлену активну електроенергію за період липень-серпень 2013 року; 864,13 грн. - боргу за послуги з перетікання реактивної енергії за серпень місяць 2013 року; 5 017 грн. відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

В решті частині позову - відмовити."

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Як було встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем у справі було укладено договір на постачання електричної енергії №38/4571 з додатками №1 та №1а, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язався продавати споживачу електроенергію для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього договору та Додатків до нього, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком №5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.2.3.4 договору).

Як правильно було встановлено апеляційною інстанцією при розгляді справи, зазначений договір зі сторони споживача був підписаний ним із застереженням на протокол розбіжностей, який був узгоджений між сторонами.

Згідно п.п. 2, 3 Додатку №1, укладеного до основного договору від 15.02.2013 року, споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням авансових (планових) платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді та друкуються в газеті "Южная правда" чи інших друкованих виданнях. Також, споживач має право не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду, визначеного у п.1 Додатку №10, укладеного до основного договору, звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо зміни встановленого у Додатку №1а обсягу постачання електричної енергії. Постачальник протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Постачальник має право відмовити споживачу в збільшенні договірних величин електроспоживання, у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Також, до вказаного договору №38/4571 від 15.02.2013 року був укладений Додаток №5, яким врегульований порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, за умовами якого кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок позивача протягом 5 діб від дня отримання розрахункових документів (п.17 Додатку №5).

Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію сторони передбачили Додатком №10, укладеним до основного договору №38/4571, відповідно до пункту 1 якого розрахунковим вважається період з 31 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергії. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Як встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, відповідач є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади в галузі водного господарська і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Листом від 05.07.2013 року за №08/626 відповідачем було повідомлено позивача про початок проведення процедури закупівлі електричної енергії відповідно до ст.39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року №2289 - VІ.

Зміст пропозицій, в тому числі істотні умови про предмет договору, ціну за одиницю товару, загальну очікувану вартість товару, а також терміни поставки електроенергії за липень-грудень місяць 2013 року між сторонами у справі було врегульовано, в результаті чого, без зауважень, повноважними представниками сторін був підписаний протокол переговорів №1П від 05.07.2013 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про проведення процедури державної закупівлі електроенергії відповідача у позивача на період з липня по грудень місяць 2013 року.

У зв'язку з цим, відповідно до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" між сторонами у справі 29 серпня 2013 року був укладений новий договір поставки електроенергії в липні-грудні 2013 року №38/4571 .

Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що за своїм змістом укладені між сторонами у справі договори №38/4571 від 15.02.2013 року та №38/4571 від 29.08.2013 року є тотожними, оскільки стосуються поставки одного і того ж товару, одним і тим же постачальником, одному і тому ж споживачу, в один і то й же період часу: липень-грудень місяць 2013 року. При цьому, відповідно до конклюдентних дій сторін договір від 29.08.2013 року був укладений в період дії договору від 15.02.2013 року. Отже, сторони фактично змінили умови укладеного договору від 15.02.2013 року про постачання електроенергії в частині договірних величин поставки в період липня-грудня місяця 2013 року, припинивши його дію за домовленістю сторін, шляхом укладення нового договору від 29.08.2013 року на поставку електроенергії за цей же період.

Враховуючи той факт, що договором від 15.02.213 року сторонами у справі на період з липня по грудень місяць 2013 року не були визначені основні його умови, оскільки обсяг поставки товару на цей період відповідно до Додатку №1а, укладеного до цього договору дорівнює нулю, а договір від 29.08.2013 року містить таку основну умову, передбачену законодавством, то наявні всі умови передбачені ст.604 ЦК України для укладення нового договору між тими ж сторонами, який стосується поставки одного і того товару і в той же період, припиненням дії договору який був укладений раніше стосовно поставки цього ж товару, оскільки сторони за домовленістю між собою новим договором встановили інші основні умови поставки цього товару.

Згідно п.9.4 договору від 29.08.2013 року передбачено, що його дія розповсюджується на правовідносини між сторонами які мали місце з 01.07.2013 року.

Керуючись порядком укладення господарських договорів, передбаченого ст.181 ГК України, відповідач підписав договір від 29.08.2013 року із застереженнями викладеними в протоколах розбіжностей.

На підставі частини 7 ст.181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, не передасть у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Тобто, договір №38/4571, укладений між сторонами у справі 29.08.2013 року вважається укладеним в редакції відповідача.

Апеляційною інстанцією, також, правильно було встановлено, що відповідно до умов Додатку №1а, укладеного до основного договору №38/4571 від 29.08.2013 року, передбачені обсяги постачання електричної енергії споживачу на липень місяць 2013 року на рівні 550 тис.кВт. год., серпень місяць 2013 року - 750 тис.кВт. год., вересень місяць - 700 тис.кВт. год., жовтень місяць - 60 тис.кВт. год., листопад місяць - 20 тис.кВт. год., грудень місяць 20 тис.кВт. год.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за липень місяць 2013 року було використало активної енергії на суму 548 172 кВт.год та 300 258 кВт. год. - за серпень місяць 2013 року, що підтверджуються відповідними актами про використану електричну енергію за вказані місяці.

Позивач на підставі вказаних актів відповідача про використану електричну енергію, з урахуванням тарифів у відповідному періоді оформив та надав Миколаївському МУВГ рахунки: № 38/4571/7/1 від 31.07.2013 року за липень 2013 року на загальну суму 428 484,35 грн., з яких активна електрична енергія становить суму 233 718,84 грн. та №38/4571/8/1 від 30.08.2013 року за серпень місяць 2013 року на загальну суму 241 820, 64 грн., з яких активна електрична енергія - 131 902,19 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень № U972631 від 02.08.2013 року на суму 53 726,26 грн. та №U1055527 від 23.08.2013 року на суму 60 000 грн., відповідач частково сплатив за поставлену йому в липні та серні місяці 2013 року електроенергію в розмірі 113 726, 26 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за активну електроенергію за спірний період складає 251 894,77 грн.

У відповідності з пунктом п.1.2 ПКЕЕ плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки. Отже, оскільки отримувачем послуги визначений саме споживач, то і зобов'язання з внесення такої плати покладаються на нього. Згідно з пунктом 6.35 ПКЕЕ плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи документи та оцінивши їх в сукупності, правильно встановив той факт, що на виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з перетікання реактивної електроенергії у серпні місяці 2013 року в обсязі 12 690 кВт. год на загальну суму 864,13 грн., що підтверджується виставленим відповідачу рахунком позивача, підписаним без зауважень повноважними представниками сторін, який містить в матеріалах справи.

Оскільки відповідач, в порушення умов укладеного договору, свої обов'язки по сплаті наданих йому послуг з перетікання реактивної електроенергії за визначений термін не виконав, то заборгованість за перетікання реактивної електроенергії відповідача перед позивачем станом на час прийняття рішення становить суму 864,13 грн.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційної інстанції стосовного того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у липні та серпні місяці 2013 року в сумі 304 683,96 грн., оскільки як вбачається з умов Додатку №1а, укладеного до Договору від 29.08.2013 року, сторонами у справі були узгоджені обсяги постачання електричної енергії споживачу, зокрема на липень місяць 2013 року на рівні 550 тис.кВт. год та серпень місяць 2013 року - 750 тис.кВт. год. Відповідачем за липень місяць 2013 року було використало активної енергії - 548 172 кВт.год та 300 258 кВт.год - за серпень місяць 2013 року, що підтверджуються наявними в матеріалах справи актами. Отже, відповідачем було використано активну енергію без перевищення договірної величини споживання електроенергії.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні вимоги позивача в частині стягненні з відповідача 304 683, 96 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії, повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законне судове рішення, яке необхідно залишити без змін.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Бондар С.В.

Грек Б.М.